Операційні системи

 

Поняття ОС звичайно визначається через функції, які вона виконує. Однак іноді простіше пояснити: не "навіщо потрібна операційна система", а "що було б, якби її не існувало". Якби не було ОС, то з комп"ютером було б дуже складно спілкуватися. Скажімо, програміст мав би створювати програму не на якійсь зручній мові програмування, а на мові машинних кодів. Відсутність ОС загнала б у глухий кут і будь-якого користувача. В його розпорядженні не виявилося б сучасних засобів керування апаратурою (дисками, мишею, принтером) і звичних програмних додатків (ігор, антивірусів, графічних редакторів тощо).

Операційна система - це сукупність програм, які призначені для керування ресурсами комп"ютера й обчислювальними процесами, а також для організації взаємодії користувача з апаратурою.
Ресурси - це логічні й фізичні компоненти комп"ютера: оперативна пам"ять, місце на диску, периферійні пристрої, процесорний час тощо.
Керування ресурсами полягає, наприклад, у тому, що ОС: розпізнає й обробляє команди, що надходять з клавіатури; керує роботою дисків; готує інформацію для виведення на екран монітора або на принтер тощо. При цьому ОС намагається оптимальним способом розподіляти ресурси між різними завданнями, що виконуються.
Інша функція ОС - керування обчислювальними процесами. Обчислюваль­ні процесом (або завданням) називається послідовність дій, яка задається програмою. Переважна більшість сучасних програм сконструйовані так, що вони можуть виконуватися тільки за наявності операційної системи. У принципі функції керування процесами можна було б передати кожній прикладній про­грамі, але тоді програми були б набагато більшими та складнішими. Тому зруч­ніше мати на комп"ютері одну керуючу програму - операційну систему, по­слугами якої користуватимуться всі інші програми.
Для виконання третьої функції ОС - забезпечення взаємодії користувача з апаратурою - служить інтерфейс користувача ОС. До складу інтерфейсу користувача входить також набір сервісних програм - утиліт.
Утиліта - це невелика програма, що виконує конкретну сервісну функцію. Утиліти звільняють користувача від виконання рутинних часом досить складних операцій.
Сучасні ОС надають користувачеві широкий спектр сервісних послуг. Чим досконалішою є ОС, тим зручніше у ній працювати користувачу.
Для ІВМ-сумісних ПК створено багато ОС, серед яких найпопулярнішими DOS, Windows, OS/2, UNIX та інші. Для роботи на ПК найчастіше ви­користовуються системи класу Windows (95, 98, ME, NT,2000, XP) i MS-DOS. Операційні системи зручно класифікувати за такими ознаками:
  •  ОС одного користувача і ОС багатьох користувачів;
  •  однозадачні ОС і багатозадачні ОС.
Однозадачні системи (вони, як правило, для одного користувача) допускають тільки послідовне виконання завдань: у кожний момент часу виконується тільки одне завдання. Зрозуміло, що ефективність використання ресурсів комп"ютера при цьому є невисокою. Однозадачний режим був характерний для перших ЕОМ. При роботі в цьому режимі центральний процесор змушений був простоювати, очікуючи, наприклад, закінчення виведення на зовнішній друкувальнш пристрій або введення додаткових даних. Практично всі сучасні ОС підтримують багатозадачнии режим, при якому можливе паралельне виконання завдань розподіл ресурсів комп"ютера між завданнями.
Однозадачною ОС є розглянута тут система МS-DOS. До сучасних багато задачних систем належать усі ОС класу Windows 95 і вище. Типовим прикладоу ОС багатьох користувачів є система UNIX, що встановлюється на комп"ютерах у великих офісах, банках, страхових компаніях тощо.